Автобус їхав через лiс,
Маленьких вiн звiряток вiз.
Та ось двигун загуркотiв,
Мабуть, водички захотiв:
«Стрибайте, звiрi, хто куди,
А я пiду, нап’юсь води».

Ось першим вистрибнув байбак,
Та ледь не вскочив у байрак,
Зненацька так перелякався,
Що у барвiнку заховався.

Кричить маленький вiслючок:
«Я зацепився за сучок.
Скорiш менi допоможiть
I що робити, розкажiть!»

Веселый живчик горобець
Тут зацвiрiнькав: «Хай вам грець!
Не будемо ми час втрачати,
Давайте в схованки гуляти!

Сказало ґавеня: «Зажди,
Врятуймо вiслючка з бiди,
Тодi сховаємость в лiску,
Хто на деревах, хто в пiску».

Пухнастий джмiль, як загуде:
«Де ж я сховаюсь, друже, де?
Хiба що в квiтку весняну
З розгону глибоко пiрну».

Е-гей! Єнотик-ракоїд
Стрибнув в ставок — пропав i слiд.
Вiн там смугастий хвiст ховав
Та осокою ласував.

Жук заховався у травi,
А рiжки, що на головi,
Сховати добре вiн не змiг,
Вони стирчать усiм на смiх!

Смiється сiре зайченя,
Воно сховалось бiля пня,
Поклало вушка вздовж бокiв,
Його не видно з-за кущiв.

Звiрят на букву «и» нема.
Не переймайся цим дарма.
Ти лiтеру запам’ятай
I далi книжечку читай.

Iндик пiд гiлочку залiз,
Засiв там нишком, причаївсь,
Заплющив очi, тихо жде,
Чи горобець його знайде.

Колючий м’ячик — їжачок
Лiг мухомору під бочок,
Голчасту спинку листям вкрив
I навiть подих затаїв.Йорж iз озерця вирина:
«Цiкаво, що за новина?
Такий переполох чого?
Шукають звiрi, хто кого?»

Йорж iз озерця вирина:
«Цiкаво, що за новина?
Такий переполох чого?
Шукають звiрi, хто кого?»

Але що ж далi? Ось кабан
Сховався у густий бур’ян.
Його не легко вiдшукати,
Хiба що вiн почне жувати.

Куди подався хитрий лис?
Вiн пiд ялиночку залiз.
Та замала ялинка та
I не приховує хвоста.

Метелик в цяточку мерщiй
Сховався добре на кущi,
Розправив крильця, наче лист,
Такий його природний хист.

Нi, не живе в нас носорiг,
Не топче наших вiн дорiг,
Не риє рогом, не реве,
Бо вiн у Африцi живе.

Не довго думало орля,
Та заховалось у гiлля
I зверху погляда на всiх,
Хто заховався, хто не встиг.

Когутик-пiвник проспiвав:
«Я тiльки хвостика сховав».
Куди сховати гребiнець,
Цього не знає наш спiвець.

Розплакавсь равлик: «От бiда!
Дуже повiльная хода
Завадить впоратись менi,
Ну що ж, сховаюсь у тiнi».

Згасив лiхтарик свiтлячок
I сiв тихенько на сучок
Зiйдуть зусилля нанiвець,
Якщо помiтить горобець.

Жалiється мале теля:
«Мене всi бачить iздаля.
Хiба що ляжу в реп’яхах,
Щоб не помiтив навiть птах».

Удавсь до хитрощiв удав:
Себе ганчiркою вiн вдав.
В травi «ганчiрочка» лежить,
Не ворухнеться нi на мить.

Поважний бiлий фокстер’єр
Хвоста кудлатого задер.
Не хоче гратись з усiма -
У нього настрою нема.

А хрущ сховався у кущi,
Такi вони отi хрущi,
Що не впiзнати, де є кущ,
А де прудкий кмiтливий хрущ.

Цвiркун на квiточцi сидить,
Примружив очi, не сюрчить.
А пiдiйдеш — вiн скочить вбiк,
Поглянеш — вже нема! Утiк!

Ось черепаха босонiж
Бiжить ховатись у комиш.
Поки сховається за ним,
Вже гратися набридне всiм.

Пiдскакує на гiлцi шпак,
Вiн вже ховавсь i так i сяк,
Хвилинки мовчки не сидить,
Усе базiка та трiщить.

А сiрий щур у сiрий хмиз
З хвостом i вусами залiз.
Вiн там сховатись захотiв,
Бо в хмизi тiм нема котiв.

Ми знак м’який шукать пiшли.
Його ми в словi «день» знайшли,
I в словi «кiнь», i в словi «тiнь»,
I, навiть, в спiвi «цiнь-цвiрiнь».

Мчить, наче вiтер, юрик (стриж)
Кричить горобчику: «Облиш
Мене шукати. Я втечу
I налiтаюсь досхочу!»

Україна — це єдина
Наша рідна Батьківщина
Тож вивчаймо, діти, мову
Веселкову, барвінкову!