РОЛЬ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В
ЕСТЕТИЧНОМУ РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКІВ
Театр - мистецтво прекрасне!
Воно облагороджує, виховує людину.
Той, хто любить театр по справжньому,
Завжди забирає з нього запас мудрості й доброти!
Дитинство кожного з нас проходить в світі рольових ігор, які допомагають дитині освоїти правила і закони дорослих людей. Ігри для дітей можна розглядати як імпровізовані театральні постановки, в яких лялька чи сама дитина має свої речі, іграшки, меблі, одяг і т.д. Дитині надається можливість побувати в ролі актора, режисера, декоратора і музиканта. Кожна дитина грає по-своєму, але всі вони копіюють у своїх іграх дорослих. По іграх і як в них грають діти можна уявити наше майбутнє суспільство. Тому особливого значення в дитячих освітніх установах можна і потрібно приділяти театралізованої діяльності, всім видам дитячого театру, які допоможуть сформувати правильну модель поведінки в сучасному світі, підвищити загальну культуру дитини, познайомити його з дитячою літературою, музикою, образотворчим мистецтвом, правилами етикету, обрядами, традиціями. Любов до театру стає не тільки яскравим спогадом дитинства, а й відчуттям свята, проведеного разом з однолітками, батьками та педагогами в незвичайному чарівному світі.
Театралізована діяльність - це хороша можливість розкриття творчого потенціалу дитини, виховання творчої спрямованості особистості. Діти вчаться помічати в навколишньому світі цікаві ідеї, втілювати їх, створювати свій художній образ персонажа, у них розвивається творча уява, асоціативне мислення, вміння бачити незвичайні моменти в буденному.
У сучасному суспільстві батьки прагнуть, якомога раніше навчити свою дитину читати, писати, вирішувати складні завдання, замість того, щоб прочитати книгу, включають диск з мультфільмами, замість спільних розвиваючих ігор купують комп'ютер. Батьки забувають про те, що перш за все потрібно навчити свою дитину захоплюватися і дивуватися, обурюватися і співпереживати. Як правило, такі діти не вміють зайняти себе у вільний час і на навколишній світ дивляться без подиву і особливого інтересу, як споживачі, а не як творці. Найкоротший шлях емоційного розкріпачення, зняття скутості через театралізовану гру.
Театралізована гра розвиває такі якості дітей:
1. Сприяє загальному розвитку (уява, пам'ять, спостережливість, фантазію, мислення).
2. Розвиває цікавість і допитливість.
3. Формує вольові риси характеру.
4. Розвиває виразність мови.
5. Сприяє творчому розвитку особистості.
При грамотному керівництві у дітей формуються уявлення про роботу артистів, режисера, театрального художника, диригента. Діти усвідомлюють, що спектакль готує творчий колектив, а театр дарує радість і творцям, і глядачам, що пізніше послужить основою для формування узагальненого уявлення про призначення мистецтва в житті суспільства. У певний момент естетичне сприйняття дає поштовх розвитку пізнавальної діяльності дитини, оскільки художній твір не тільки знайомить його з новими явищами, розширює коло його уявлень, але і дозволяє йому виділити істотне, характерне в предметі, зрозуміти художній образ. Естетичне сприйняття дітей не зводиться до пасивної констатації фактів. Дошкільнику доступна внутрішня активність співпереживання, здатність подумки діяти в уявних обставинах. Старші дошкільнята здатні розуміти внутрішній світ персонажів і їх суперечливий характер. Це відкриває перспективи використання театралізованої гри в моральному розвитку дітей.
Однією з основних форм організації досвіду дитини є «проживання» їм різних ситуацій, вираз свого ставлення до них, виявлення і позначення їх сенсу в символічній формі. Театралізована гра є саме такою формою «проживання».
Таким чином, заняття театральною діяльністю з дітьми не тільки розвивають психічні функції особистості дитини, художні здібності, але і загальнолюдську універсальну здатність до міжособистісної взаємодії, творчості в будь-якій області. До того ж дитину театралізована вистава - це хороша можливість хоча б ненадовго стати героєм, повірити в себе, почути перші в своєму житті оплески.
Роль сім’ї
в розвитку мовлення дітей дошкільного віку
Мабуть, кожну родину, де росте малюк, непокоїть питання: як забезпечити повноцінний розвиток дитини в дошкільному віці в цілому та мовленнєвий розвиток зокрема.
Мовленнєве виховання дитини починається в ранньому віці. Навички правильної мови, як і всі хороші навички, набуваються в сім’ї. Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини не забутнє для самої дитини. Розвиток мовлення дитини, що закладене у сім’ї, розвиток в ній художніх смаків, має велике значення для подальшого життя. Сім’я може і повинна допомагати закладу дошкільної освіти, а потім і школі в справі виховання культури рідної мови.
Мова будь-якої людини збагачується і вдосконалюється впродовж всього життя. А найважливішим періодом її розвитку є період дитинства, коли відбувається інтенсивне освоєння засобів мови, форм і функцій мови, письма і читання, культури мовлення.
Мовленню потрібно вчити перш за все шляхом прикладу. Чує дитина правильне мовлення, чітко і ясно сприймає його, мало-помалу добрі навички набувають могутню силу звички. Якщо вухо дитини сприймає який-небудь неправильний діалект, те чи інше неправильно вимовлене слово і також непомітне останнє стає його другою звичкою.
З вадами мовлення важко боротися як педагогам, так і самій дитині. Тому важливо, що і в якому стані сприйме слух дитини в найбільш сприятливі роки його життя. В цей час закладається фундамент, на якому пізніше будується все його мовлення. Це повинні пам’ятати батьки і всі ті, хто оточує дитину.
Вся увага та старання батьків повинні бути направлені на те, щоб діти чули мову правильну, чітку і логічно послідовну, без помилок та вад.
Ніяке сюсюкання, підробка під лепет дітей, не припускається. Розмовляти з дітьми потрібно звичайною, правильною мовою, але мовою простою і, головне, розмовляти повільно, чітко і голосно. Мова дорослого повинна бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно, мелодійно. Не допускати у спілкуванні з дітьми спотвореної вимови слів, вимовляти завжди слова правильно, як за звуковим складом, так і за формою. Треба прислухатися, чи правильно звучить запитання дитини, а потім на нього відповідати. У розмові з дітьми батьки повинні враховувати рівень їх мови, але разом з тим його власна мова повинна бути більш досконалою: різноманітною за побудовою речення, багатою за словником, виразною за інтонацією. Спонукаючи дитину до запитань, розвивається її пізнавальна активність, забезпечується повноцінний розвиток дитини.
Більш всього можуть дати своїм дітям в їх дошкільний період самі батьки. Систематизувати хороші навички в справі розвитку мовлення дітей звичайний обов’язок самої матері.
Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення дитини з використанням народної творчості, звичаїв, традицій, визначених природних та історичних особливостей свого краю.
Якщо б батьки в певній мірі розуміли, яке величезне значення для духовного та всебічного розвитку дітей має обдумане, відповідно їх інтересам словесне спілкування з ними, вони знаходили б більше часу для занять зі своїми дітьми.
Від простої зрозумілої пісні, казки, образно і захоплююче розказаної де-небудь на дивані, який вміщує і матір, і дітей, виразно прочитаного вірша чи оповідання за столом, біля якого зібралася вся сім’я, душа дитини розцвіла б і набула хорошого враження добра і краси, яке залишає в ній незабутні сліди.
Яке б було щастя для окремої дитини і для культури народу, якби батьки зрозуміли, що мова є головним предметом в справі виховання, зрозуміли б значення особливої ролі і відповідальності в справі розвитку мовлення підростаючого покоління. Знімаючи з себе відповідальність, передаючи її навчальним закладам, вони наносять своїм дітям величезну шкоду.
Сім’я є тією ареною, серед якої формується і розвивається розум дитини, його смаки і інтереси, а це все є фундаментом правильної, літературної усної та писемної мови. Саме у сім’ї складається те чи інше відношення до літератури. Домашні сімейні читання, розповіді в сімейному колі, живі бесіди дітей з батьками та близькими людьми дають направлення літературному розвитку дітей, а також розвитку їх мовлення.
Бажано мати в сім’ї хоча б невеличку дитячу бібліотеку. Привчаючи дитину бережно ставитися до своїх перших книжок, буде закладено прагнення зберегти їх, як найкращих друзів, на все життя.
В сім’ї, де високо цінується знання рідної мови в повсякденному житті, де приділяється увага вивченню рідної літератури, де можна чути художнє слово, розвивається мовлення чітке, образне, літературне, де підтримується навіть невеличка зацікавленість літературних знань, мовлення дитини не може не розвиватися правильно і всебічно, не можуть не сформуватися здорові навички і смаки.
Опанування дітьми дошкільного віку правильного мовлення створить надійне підґрунтя для їхнього успішного шкільного навчання.