Поради логопеда

10 простих порад логопеда батькам

Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною мірою залежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.

  • Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.
  • Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.
  • Ставте відкриті питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»
  • Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.
  • Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.
  • Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.
  • Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.

Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.

  • Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.
  • Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».

Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною мірою залежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.

  • Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.
  • Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.
  • Ставте відкриті питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»
  • Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.
  • Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.
  • Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.
  • Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.
  • Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.
  • Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.
  • Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».

Консультація "Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам'яті"

https://osvita.cv.ua/porady-logopeda-igry-ta-vpravy-na-rozvytok-sluhovoyi-uvagy-spryjmannya-pam-yati/

Консультації для батьків

ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв’язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.
Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.
Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення.
Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.
Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.
З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.
Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.
Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.

  • Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання: Розминати пальцями пластилін, глину.
  • Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.
  • Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.
  • Стискати та розтискати кулачки.
  • Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.
  • Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
  • Показувати окремо тільки по одному пальчику.
  • Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.
  • Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.
  • Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
  • Нанизувати великі ґудзики на нитку.
  • Зав’язувати вузлики на мотузці.
  • Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.
  • Закручувати шурупи, гайки.
  • Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
  • Складання матрьошок.
  • Малювання у повітрі.
  • Ігри з піском, водою.
  • Малювати, розфарбовувати, штрихувати.
  • Різати ножицями.

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.
“Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

Моя сім’я

Цей пальчик – мій дідусь,
Цей пальчик – моя бабуся,
Цей пальчик – мій татусь,
А оцей - моя матуся,
Ну, а цей маленький – я,
Ось уся моя сім’я (Почергове згинання пальчиків починаючи з великого)


Хованки
Пальці в хованки всі грались
Ось так, ось так,
В кулачки всі заховались,
Ось так, ось так. (Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком)


Сорока Сорока білобока
Кашу варила
Діточкам давала.
Цьому дала,
Цьому дала,
Цьому дала,
Цьому дала,
А цьому не дала:
Ти дрова не рубав
І води нам не давав,
Ти і піч не натопив
І нічого не поїв. (Вказівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожний палець, крім мізинця. Згинати і розгинати всі пальці в ритмі потішки)


Зайці Скаче зайчик перший
Під високою сосною,
А під другою сосною,
Скаче зайчик другий. (Вказівний і середній пальці правої руки підняті вгору, всі інші випрямлені і з’єднані. Долонею правої руки тримати вертикально вгору. Пальці широко розставлені. І так само іншою рукою)


Соління капусти Ми капусту порубали,
Свіжу моркву натирали,
Ми капусту посолили,
З неї соку надушили. (Різки рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе. Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки)


Коза і козенята Іде коза рогата,
Коза бородата,
Козенятко спішить,
Дзвоником дзвенить. (Вказівний і мізинець правої руки вгору. Інші притиснути до долоні. Вказівний і мізинець палець вгору. Пальці долоні прямі, з’єднані з великим, опущені до низу)


Замок На дверях замок висить,
Ми його відкриєм вмить.
Постукали, покрутили
І легесенько відкрили. (Ритмічні швидкі з’єднання пальців обох рук в замок. Пальці зціплені в замок, руки тягнуться в різні сторони. Рухи зціпленими пальцями від себе, до себе. Пальці зціплені біля долонею постукують один одного. Пальці розціплюються, долоні в сторони.)

ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ РОЗМОВЛЯТИ

Малюк вже вміє ходити, але от біда, він ще не навчився говорити. Як би дивно це не звучало, але в цей період батьки переживають за свою дитину найбільше, адже це складно жити, розуміючи, що дитина, ось уже на 2 дні, відстає від поставленої норми. Мама дуже турбується з цього приводу. Але ж це все марно, рано чи пізно дитина обов´язково заговорить, головне, щоб вона був без відхилень. І, якщо це так, залишається зовсім небагато - мати терпіння.

Давайте поміркуємо, як саме дитина починає говорити. Що штовхає її на це? Чи розуміє вона те, що в перший раз сказала? Отже, давайте по порядку. Дитину, на початку, можна прийняти за диктофон. Ми точно знаємо, що ви хоч коли небудь бачили і тримали в руках диктофон. Це пристрій, який записує інформацію, не думаючи про те, що він записує. Ви натиснули на кнопку - пристрій почав запис, а коли потрібно буде відтворити – він з легкістю це зробить.

Тепер поговоримо трохи про можливості людини говорити. Ось дивіться, коли людина говорить, вона ставить язик в правильне положення, потім пускає повітря з певною швидкістю. Роблячи такі дії, людина вимовляє певні звуки, поєднуючи які, ми отримаємо слово. Непогано, чи не так?

Це все, звичайно ж, добре, от тільки ми забули про один важливий момент - дитина не є пристроєм, при народженні вона не отримує «прошивку» (певну інформацію, яку вона буде використовувати для говоріння) і не починає сама говорити. «Прошивки» у малюка ще немає, і дати її йому ніхто не може. Але ж ніхто не забороняє йому самостійно створити нову «прошивку». Саме так це і відбувається. Дитина, дивлячись на дорослих, слухає що вони говорять, запам´ятовує деякі звуки і починає намагатися їх вимовити, ставлячи язик в різне положення. Тобто, він спочатку освоює звуки, потім намагається їх возз´єднати в одне ціле слово. У нього це, звичайно, не відразу виходить. Якщо міркувати довго і нудно, то ми відразу ж зрозуміємо, що дитина не може швидко навчитися розмовляти, і на це є свій ряд причин.

Питання «як допомогти дитині заговорити» цікавить багатьох матусь. Але ж вони не розуміють, що шукаючи відповідь на дане питання, тлумачної відповіді вони не почують. Чому? Все просто. Дитина не буде вчитися швидше, навіть якщо її попросять. Адже їй ще не 15 років. Їй все одно, коли вона почне говорити. А от мамі - ні. Мама хвилюється, їй не відомо, чи зможе її дитина заговорити, чи вона вчиться цьому зараз.

Так от, мами, знайте. Якщо ж ваша дитина чує, значить вона і намагається говорити.
А тепер, власне, перейдемо до більш детального розгляду цього питання. Що, звичайно, мами роблять, щоб дитина стала говорити? Вони говорять з нею. Це, в принципі, правильно. Дитина буде чітко бачити, як ви рухаєте губами, вона буде добре вас чути. Але зациклюватися на самій дитині не варто, це буде не зовсім правильно. Ведіть бесіду по ходу догляду за дитиною, як ніби вона вже вміє говорити, задає вам питання і т. п.

Ви повинні знати, що є два шляхи розвитку мови: пасивний і активний. Пасивний - це розуміння мови, ну а активний - говоріння. Як це відразу зрозуміло, пасивна мова розвивається набагато швидше. Вже в 10-12 місяців дитина розуміє, про що ведеться розмова. Знає назви предметів, але вимовити ще не може, на жаль. Не лякайтеся, якщо дитина не буде до двох років говорити. Вона все розуміє, ви не хвилюйтеся. Настане і її час.

І саме цей час прийде дуже несподівано, тобто дитина може заговорити різко, коли цього ніхто і не очікував. І це цілком виправдано і зрозуміло. Адже уявіть собі тільки: протягом двох років ви запам´ятовували слова, але сказати нічого не могли. І тут, нарешті цей день настав! І ви починаєте висловлювати все, що хотіли протягом двох років. Тобто, ваша дитина в трьох річному віці по розвитку може перегнати тих дітей, які навчилися говорити раніше, тому турбуватися немає про що.

Давайте зараз розглянемо способи, як допомогти дитині. Потрібно розуміти, що коли дитина каже слово на прохання батьків, це ще не означає, що малюк його говорить сам. Він просто повторює за вами, от і все. А от коли він навчиться говорити, він чітко і ясно буде розуміти, що саме він говорить.

Так, зрозуміло, без дорослих дитина не зможе навчитися говорити, в той же час очевидно, що перші слова виникають тільки в спілкуванні з дорослим. Але спілкування дорослого з дитиною не може зводитися просто до копіювання мовних звуків. Слово - це насамперед знак, який відображає назву певного предмета. Тобто дитині потрібно показувати, про що йде розмова, а інакше вона просто не буде розуміти, про що взагалі йде розмова. Наприклад, можна гратися з малюком і іграшками. Ну і спілкуватися, одночасно. Тоді вона буде розуміти, про що розмова. Іграшки будуть предметами для спілкування. Гратися ви повинні разом, а не малюк сам на самоті. Якщо він буде гратися сам, тоді у нього не виникатиме необхідності попросити когось допомогти. Якщо він просить, ви повинні обов´язково допомогти йому.

Що ж, ось ми і розібрали особливості навчання дитини мові. Як бачите, нічого складного в цьому немає. Головне спілкуватися з дитиною під час будь-яких дій, приділяти їй увагу, але не надмірно. Робіть все саме так, і ваша дитина обов´язково заговорить.

ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

( мовний аспект)

Якщо в батьків запитати, в чому, на їхню думку, полягає підготовка до школи, багато хто з них відповість, що це означає навчити дітей читати, писати, лічити. Цим і обмежаться. Так, навички лічби, читання, письма дуже допоможуть майбутньому першокласнику, якщо тільки будуть правильно сформовані, отже, найважливіше – якість оволодіння знаннями та навичками.

І все-таки, у чому ж полягає готовність до навчання в школі? Педагоги і психологи вважають головним – сформувати в дитини готовність пізнавати, адже помічено, що в початковій школі і, насамперед , в 1 класі важче вчитися не тим дітям, в яких недостатній обсяг знань, а тим, які не вміють думати.

Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості:

  • інтелектуальний
  • емоційний
  • соціальний

Під інтелектуальною зрілістю розуміється :

  • концентрація уваги дитини;
  • аналітичне мислення;
  • уміння відтворювати зразок
  • розвиток дрібної моторики пальців рук

Емоційна зрілість розуміється як можливість тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання.

До соціальної зрілості відноситься потреба дитини в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти своє поводження законам дитячих груп, а також здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання.

Розвиток мислення тісно пов’язаний із суттєвими позитивними зрушеннями у мовленні дошкільнят. Швидко зростає словниковий запас дітей.

На шостому році життя активний словник дитини має складати від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення - монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення ( Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу).В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники ( собача лапа, заячі вуха), складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

Усім відомо, як люблять діти ставити запитання. Дорослі повинні обов’язково уважно ставитися до цього. В одних випадках треба самому відповісти, а в інших сказати : «А як думаєш ти?», «Подумай сам», «Чому ти так сказав?»

Дітей потрібно практикувати в сприйнятті навколишнього світу. Дошкільник повинен уміти розказати про предмет, порівняти його з іншими, назвати його колір, форму, величину, описати рослину, тварину, картинку. Причому робити це без допоміжних запитань, чітко, послідовно, правильно вживаючи при цьому слова.

Як вже було сказано, запорукою готовності до навчання є розвиток дрібних м’язів пальців рук, це впливає і на розвиток мовлення дитини, і на підготовку руки до письма. Яким же чином розвивати дрібну мускулатуру руки дитини?

  • Розминати пальцями тісто, глину, пластилін, м’яти поролонові кульки, губку.
  • Катати по черзі кожним пальцем дрібні намистинки, камінчики, кульки.
  • Ляскати в долоні тихо, голосно, в різному темпі.
  • Нанизувати намистинки, ґудзички на нитки
  • Зав’язувати вузли на товстій і тонкій мотузках і шнурках
  • Заводити будильник, іграшки ключиком.
  • Штрихувати, малювати, розфарбовувати олівцем, крейдою, фарбами, ручкою і так далі.
  • Різати ножицями
  • Конструювати з паперу (ори гамі),в’язати
  • Робити пальчикову гімнастику (пальчиковий театр) – показ
  • Складання пазлів
  • Шнурівка
  • Кулак – ребро – долоня

Отже, мовленнєва підготовка дітей до школи – особлива підготовка, що специфікою свого змісту стимулює інтелектуальну, емоційно-вольову, мотиваційну готовність дошкільнят та готовність у сфері спілкування. Вона передбачає достатню адаптацію дітей до умов шкільного навчання, до нових програмових вимог.

Бажаю вам успіхів, шановні дорослі, у відповідальній справі – підготовці дитини до школи.


Accessibility menu
Contrast settings
Font size
Letter spacing
Line height
Obrazki
Font
Reset the settings